неділю, 22 лютого 2015 р.

Педагогічні орієнтири

Вислови про виховання

Класний керівник - це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства - душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого - багатство народу, його майбутнє, його надія - молоде покоління. Класний керівник творить найбільше багатство суспільства - Людину...  В. О. Сухомлинський 

Об’єкт нашої праці – розум,почуття, воля,переконаність, інструмент – слово і краса і емоційний діапазон! В. О. Сухомлинський, “Сто порад вчителеві”.

Майстром педагогічної праці перш за все стає той, хто відчуває себе дослідником. В. О. Сухомлинський 
Виховання — велика справа: воно вирішує долю людини.  В. Бєлінський
Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. А. Барбюс 
Дітей не відлякаєш суворістю, вони не переносять тільки брехні. О. Толстой 
Із найбільш диких лошат виходять найкращі коні, аби тільки їх як слід виховати й виїздити. Плутарх 
Знання складається із дрібних крихт щоденного досвіду.  Д. Писарев



Легенда про виховання 
Українська легенда

 "Це було дуже давно. У одному селі на Україні дівчини і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільську площу, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мережива, полотно, скатерть, одяг.

    У призначений день всі дівчата і жінки прийшли на площу. Принесли безліч дивовижних речей. У людей похилого віку і старих, яким суспільство доручило назвати наймайстерніших майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багачів принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мереживні завіски, на яких вив'язали дивні птиці.

   Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоча все це прекрасно уміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся, а Петрусь приніс жайворонок, якого він сам вирізував з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губ – заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на площі, не ворухнувшись, всіх зачарувала пісня, і раптом в блакитному піднебіння заспівав справжній, живий жайворонок, притягнений співом із землі. 

 "Той, хто творить розумну і добру людину, – наймайстерніший майстер”, – таке було вирішення людей похилого віку”.